Справа SAHINER v. AUSTRIA (№ 21669/21) стосувалася відмови австрійської влади дозволити заявниці офіційно змінити своє ім’я з Özlem на Lemilia. Відповідно до австрійського законодавства зміна імені не допускається, якщо обране ім’я не є загальновживаним. Заявниця стверджувала, що ім’я Lemilia, яким вона користувалася у приватному житті та серед друзів, є важливою частиною її особистої ідентичності, а відмова в його офіційній реєстрації порушує її право на повагу до приватного життя та є дискримінаційною.

ЄСПЛ нагадав, що ім’я відіграє ключову роль в ідентифікації особи, а правові обмеження на його зміну можуть бути виправдані суспільним інтересом, наприклад для точної реєстрації населення чи захисту засобів ідентифікації особи.

Процес присвоєння, визнання і використання прізвищ та імен є сферою, у якій найсильніше проявляються національні особливості й на яку впливає безліч факторів історичного, мовного, релігійного та культурного характеру. Так, Держави мають широку свободу розсуду в цій сфері.

З огляду на відсутність консенсусу серед європейських країн щодо цього питання, а також широку свободу розсуду, надану Державам, ЄСПЛ зазначив, що, як правило, Держави не мають загального позитивного зобов’язання дозволяти особам змінювати своє ім’я.

ЄСПЛ також зазначив, що обставини цієї справи не можуть порівнюватися з обставинами інших справ про зміну імені, що, як підтверджено попередньою практикою, підпадали під сферу позитивних зобов’язань Держави. У цій справі обране ім’я не було визнане в іншій юрисдикції і не заявлялося, що органи влади мали заперечення щодо імен іноземною мовою. ЄСПЛ повторно зазначив, що відмова в реєстрації імені не перешкоджає його використанню родичами та знайомими. З огляду на це ЄСПЛ не вважав, що особливі обставини справи заявниці порушували питання про недотримання права на приватне життя відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ повторив, що для того, щоб порушувалося питання за ст. 14 Конвенції, має існувати, при користуванні правами і свободами, гарантованими нею, різниця у ставленні до осіб в аналогічному або істотно подібному становищі. Тягар доведення порівнянності становища лежав на заявниці, однак вона не довела, чому особи, народжені за кордоном з ім’ям Lemilia, є у схожому становищі. ЄСПЛ також зазначив, що натуралізація і зміна імені — це різні процедури, тому погодився з Урядом, що заявниця не перебуває в порівнянному становищі. Власне скаргу за ст. 14 було відхилено як явно необґрунтовану.

З детальнішим описом цього рішення ви зможете ознайомитись у наступних оглядах практики ЄСПЛ.

Офіційний текст рішення SAHINER v. AUSTRIA розміщений на вебсайті Європейського суду з прав людини: https://hudoc.echr.coe.int/?i=001-243364.

Верховний Суд